Опис досвіду роботи

         Я, Сидорович Леся Василівна, працюю на посаді вчителя української мови та літератури Тростянецької ЗОШ І – ІІ ст.. Педагогічний стаж роботи 10 років, із них 9  - у згаданій школі.
         Моє кредо таке: «Нехай вогонь Господньої любові горить в душі, у серці, в думці і у слові!». Учитель – не просто професія, бо він не тільки допомагає здобувати знання, але й виховує особистість, свідомого громадянина. Саме тому до дітей треба йти лише з любов`ю, інакше вони відчують фальш і не відкриють свої серця.
         За Державним стандартом повної загальної середньої освіти завданнями освітньої галузі “Мови і літератури” в школі є «…формування гуманістичного світогляду, духовного світу учня, його моралі, загальної культури, особистісних рис громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти»[1]. Отже, серед завдань сучасної освіти одним із найважливіших є виховання гармонійно розвинутої особистості.
         Для покращення якості знань учнів сьогодення вимагає пошуків нових шляхів навчання. Та одне з головних завдань учителя – допомогти учневі навчитися самостійно здобувати знання. Кожен урок повинен сприяти розвитку інтересів учнів, набуттю ними навичок самоосвіти.  Українська мудрість стверджує: «Можна привести коня до водопою, але пити воду кінь повинен сам». Тому впроваджую форми і методи організації НВП, що забезпечують самостійність навчання учнів (пошук необхідної інформації в бібліотеці, інтернеті, написання рефератів тощо).
         В Етичному Кодексі українського вчителя зазначено: «Обов’язок учителя перед суспільством  –  свідомо оцінити роль, яку він може взяти на себе в конкретному випадку залежно від своєї компетентності, інтелекту, обставин та середовища».       Сучасний учитель української мови  - учитель, який докорінно переосмислив свою роль у навчально-виховному процесі з урахуванням новітніх рис суспільства: розвиток комп'ютерного інтелекту та усвідомлення, що мова є основним засобом спілкування та інструментом для  досягнення успіху. Згідно з методичними рекомендаціями щодо організації навчально-виховного процесу, зміст навчання української мови має бути зорієнтованим на розвиток мотивації до вивчення і на формування комунікативних умінь та навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності.
         У сучасному мовному просторі, де нові знання та інформація подвоюються шаленими темпами, кожні 2-4 роки,  комп’ютерні технології стали невід’ємною частиною спілкування, отримання даних, розвитку творчих здібностей і самоосвіти. Для учнів це природний та цікавий шлях до розвитку уміння спілкуватись. Тому актуальність використання комп’ютерних технологій на уроці полягає саме в ефективності поєднання корисного і цікавого, навчання і розваги, наочності й інформативності. Саме це дозволяє по-новому підійти до проблеми, над вирішенням якої я працюю, а саме: «Використання інтерактивних технологій навчання у викладанні української мови та літератури».
         У своїй діяльності використовую різноманітні комп’ютерні технології: мультимедійні презентації, електронні таблиці, відеоматеріали,  Інтернет-ресурси, електронні словники. Для кращих результатів користуюся не лише наочністю, рекомендованою МОН, але й власноруч виготовленими таблицями, схемами. Над розробкою та створенням власних таблиць і опорних схем з української мови та літератури працюю четвертий рік.

Після закінчення розробки планую перевести їх в електронний варіант (роботу розпочато).
         Кілька слів про це. Під час вивчення великих за обсягом тем з української мови зіткнулася з проблемою, що діти погано уявляють собі весь обсяг матеріалу, який необхідно вивчити. Тому поставила за мету створити такі схеми, які могли б не лише умістити в себе всю тему, але й показати ті зв`язки, у яких перебувають між собою мовні явища. При цьому задіяти більше можливостей головного мозку, використавши опорні сигнали та кольори-символи. «Опорні сигнали для учнів будь-якого віку є елементами гри. Але гри, яка навчає й допомагає пізнавати й розвиватися» .[2]
         На сьогодні готові такі таблиці: «Текст», «Лексика», «Речення», «Фонетика», «Будова слова» (5 клас); «Фразеологія», «Іменник»,  «Прикметник» (6 клас); «Прислівник» (7 клас); «Просте ускладнене речення», «Односкладні речення», «Головні та другорядні члени речення» (8 клас); «Складне речення. Складносурядне речення», «Складнопідрядне речення» (9 клас). Створена і таблиця, яка вміщає в себе більшу частину теорії літератури (роди літератури, жанри, художні засоби тощо). Кожна з них містить усі правила з даної теми, що є в підручнику, які погруповані за певним принципом і виділені окремими кольорами: синтаксична роль позначена жовтим кольором, граматичні категорії – синім, лексичне значення – коричневим. Окрім цього, у схемі, скажімо, синтаксична роль кожної частини мови буде розташована у лівому верхньому куті, а граматичні категорії – в правому верхньому куті. Це допомагає учням краще запам`ятовувати й порівнювати, аналізувати, наприклад, чим одна частина мови відрізняється від іншої. А ще на таких схемах чітко видно, скільки правил містить та чи інша тема (гортаючи сторінки, це побачити неможливо). Тому учень може самостійно визначати, яку частину правил уже вивчено, а яку – ні, які з них він запам`ятав краще, а над якими ще варто попрацювати. До того ж до таких таблиць розроблені комплекти опорних схем формату А4 (кольорові, чорно-білі, заповнені текстом і порожні, лише зі символами), які має кожен учень і якими користується в школі та вдома. Що це нам дає? Включення в роботу зорових  рецепторів одночасно з вербальним сприйняттям навчального матеріалу  допомагає  якнайповніше  засвоїти матеріал. Якщо дію покажемо в зображенні, то отримаємо аудіо-зоровий засіб, який дає більший відсоток засвоєння навчального матеріалу

(60 %).
          Інтерактивні та комп’ютерні технології відіграють важливу роль в організації навчально-виховного процесу завдяки тому, що вони надають учителю можливість урізноманітнити форми та методи роботи на уроці. Використовуючи комп’ютер, маю можливість організувати індивідуальну, парну й групову форми роботи.
         Сучасний урок української мови та літератури відмінний від уроків, що їх проводили у 70-х, 80-х і навіть 90-х роках: змінюється життя, а відтак змінюються цілі навчання. Ці зміни диктують пошук нових форм і методів педагогічної роботи, щоб зробити навчання цікавим, різноманітним і захоплюючим.
          Аналіз шкільної практики свідчить, що основною причиною прогалин у знаннях учнів є усталеність традиційної методики, коли основна увага зосереджена на вивченні нового матеріалу (а його обсяг постійно збільшується). Учителі надмірно захоплюються лекційним викладом матеріалу, що значно ускладнює процес закріплення теорії.
          Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну та пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати. Тому підбираю ігрові форми роботи одним учням і пропонуююпроблемні, дискусійні завдання іншимвідповідно до вимог педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології.
         Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з хорошими орієнтувальними навичками та творчими здібностями. Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні отримання задоволення від навчання.
         Розвиток творчого потенціалу людини трактується як основне завдання школи. Для його реалізації потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому основна суть навчально-виховного процесу. Учень – не об’єкт, а насамперед творець свого власного «Я».
         Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму структуру навчально-виховного процесу, перейти до вирішення проблеми розвитку та реалізації творчих здібностей кожного школяра. Перебудова навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію функцій учителя. Різко зменшується питома вага його виконавчої діяльності на уроці і, відповідно, зростає функція організаційна. Це вимагає глибокого оволодіння педагогічною технологією, вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня. Лише за цієї умови вчитель зможе повноцінно включати учня в діяльність як свого «партнера».
         Використовую різні форми й технології уроку, спрямовані на активне засвоєння нового матеріалу й поглиблення раніше вивченого, щоби дати учням хороші знання. Кожна дитина має право на те, щоб усі її задатки, закладені природою, розвинулися якомога повніше. Отже, навчальний процес намагаюся будувати так, щоби сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет. Сьогодні спосіб викладання української мови та літератури має створити умови для духовного самовдосконалення, самореалізації та самоутвердження дитини.
         Освіта мусить поставити в центр процес знаходження кожним істини, тобто шлях пізнання. О.Потебня сказав: «Знання відносне, тим часом як пошук істини нескінченний». Радість від шукання і пізнання істини називається інтелектуальним почуттям, яке необхідно плекати від самого дитинства. Тоді головним для вчителя стає залучення учня до процесу пошуку. Саме робота із уже згаданими опорними схемами дозволяє набути одне з найважливіших сучасних умінь учня - це вміння кодувати великий обсяг інформації, вибудовувати логічні ланцюжки для міркування, а значить, оволодівати  новими способами  діяльності, чого так не вистачає в сучасному, багатому великим об'ємом інформації  світі.

         Педагогічний процес на уроках мови та літератури будується за принципом діалогу, полілогу й багатий на імпровізації. Точкою відліку стає учень і його рух у часі й просторі відносно себе самого. Для реалізації свого життя зараз і в майбутньому дитина мусить вибирати для себе той чи інший ідеал. Українська словесність відкриває безмежний світ, у якому можна працювати над собою – набувати знання, розвивати самоаналіз, саморефлексію, самосвідомість. Методика створює умови, в яких з’являється і потреба, і бажання ставити запитання і шукати відповіді.
         Я впроваджую різні форми, методи уроку, спрямовані на активне засвоєння нового матеріалу й поглиблення раніше вивченого, щоб дати учням глибокі знання. Здійснюютакі форми опитування: індивідуальну, групову, фронтальну, при яких над завданнями працюють окремі учні, група учнів або весь клас. Залежно від того,  яке завдання ставиться на уроці, обираю форми й методи, які сприяють розвитку вмінь і навичок логічного й творчого мислення. Часто це інтерактивні методи навчання.
         Коротко зупинюся на найбільш поширених методах, які було апробовано мною  і введено в практику на уроках української мови та літератури у 5- 9 класах Тростянецької ЗОШ І-ІІ ст.
         Робота в парах. Оскільки у школі невелика кількість дітей у класах (5-8 учнів),то це достатньо ефективний метод групової роботи. Найчастіше використовую у 5-6 класах, рідше – у 8-9. Робота в парах дозволяє учням вчитися обмінюватися думками й ідеями, аргументувати, відстоювати свою позицію, а це в майбутньому дозволяє переходити до складнішої форми роботи – в трійках, малих групах, а згодом і провести дискусію.
         Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних у спілкуванні та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисними одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх. Окрім того, дітям легше висловитися в невеличкій групі. У цьому методі дітей приваблює те, що навіть якщо слабкий учень не може продукувати ідей, він усе одно залучений до роботи як спікер чи посередник і тому корисний своїй групі.
         «Мозковий штурм» спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми. Найефективнішим цей метод виявився у 6 класі.
         Дуже подобається дітям, якщо на уроках їм доводиться «голосувати ногами» (метод «Займи особисту позицію»). Імовірно, сама можливість того, що учень може стати в одній частині класу чи іншій (біля аркуша зі сформульованою проблемою «за» чи «проти»), а потім, під впливом аргументів опонентів, змінити свою позицію, викликає зацікавлення учнів. Метод корисний під час проведення у класі дискусії на суперечливу тему, дає можливість учням висловити свою точку зору.
         Дуже ефективніметоди«Мікрофон», «Незакінчене речення», бо даютьзмогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою позицію. Використовую в усіх класах (додам лише, що учням 5-6 класів подобається бути «кореспондентом», який бере «інтерв’ю» з допомогою вчителя чи самостійно. Цей ігровий момент викликає додатковий інтерес).
         Треба зазначити, що інтерактивні методи в жодному випадку не можуть бути самоціллю, тому краще добре оволодіти кількома методами, ніж абияк – усіма. На уроках української мови на різних етапах  використовую опорні схеми, які дають можливість учням узагальнити матеріал, самостійно чи з допомогою вчителя визначити місце того чи іншого мовного явища в мовній системі.
         Сучасний  педагог  на  уроці  і  психолог, і  актор, і  режисер  одночасно.

Тому, готуючись  до  уроків, враховую  не  тільки  особливості  кожного  класного  колективу, але  й  психологію, вікові  особливості, потенційні  можливості  окремого  учня, знаходжу  і  стараюсь  реалізувати  на  уроках  такі  методичні  прийоми, які  дають  дітям  відчуття  самостійності  й  творчої  участі  в  процесі  вивчення  предмета. Так, наприклад, на уроках у 5 класі найчастіше це прийоми, які вимагають певної акторської майстерності: «Перевтілення», «Рольовий переказ», інсценізації. А також вправи на уважність із відтінком гумору: «Знайди помилку», «Плутанина» тощо. У 5 класі не надто часто обираю роботу у великих групах, оскільки діти ще губляться або й сперечаються. Із цієї ж причини обережно використовую прийом «Займи позицію», проте не відкидаю зовсім, адже п’ятикласники уже повинні вчитися чітко формулювати і аргументувати власну точку зору. Активно впроваджую цей прийом уже із 6 класу.
         Силами учнів постійно поповнюється папка «Швидка літературознавча допомога», у якій у алфавітному порядку розташовані у файлах терміни, які можна швидко знайти. Це допомагає дітям вчитися самостійно укладати словничок і швидко орієнтуватися в інших словниках.
         Частину підсумкових і узагальнюючих уроків проводжу в нетрадиційній формі: уроки-подорожі, уроки-казки тощо.
         У 8-9 класах доречними є уроки-семінари, усні журнали, на яких учні вчаться культури спілкування, висловлювати власну думку, виступати з власними рефератами, користуватися додатковою літературою та інтернет-ресурсами.
         Дуже добрий результат із перевірки знань учнів дають бліц-відповіді, заповнення таблиць, схем, робота з картками, тестовий контроль, складений за рівнями навченості. Усе це дає змогу залучити якомога більше учнів до роботи на уроці, перевірити якість виконання домашнього завдання. 
         Здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до учнів, зокрема даю учням можливість обирати домашнє завдання із кількох вправ.
            Застосовую методи компетентно орієнтованого підходу до організації НВП. Зацікавлюю учнів читанням, враховуючи їхні можливості та потреби,  для цього регулярно проводжу моніторинг техніки читання, спонукаю дітей до позакласного читання, пропоную літературу з домашньої бібліотеки.
         Педагогічні ідеї, поради та натхнення черпаю із праць відомих талановитих педагогів, зокрема А. С. Макаренка, К. Д. Ушинського, В.Ф.Шаталова. А книги
В.О. Сухомлинського «Сто порад вчителю» та «Серце віддаю дітям», переконана, мають бути настільними книгами кожного вчителя. Для поглиблення свого педагогічного досвіду передплачую фахові видання, зокрема «Українська мова і література в сучасній школі», «Педагогічна думка». Для того, аби бути обізнаною зі сучасним літературним процесом, читаю літературно-художній журнал «Дніпро», часопис Національної спілки письменників України «Дзвін», у яких друкую і свою поезію. Маю авторську поетичну сторінку в інтернет-виданні «Поетичні майстерні». Самостійно створила та постійно доповнюю свій сайт. Це теж стає додатковим стимулом для учнів, бо приклад учителя – дуже важливий виховний елемент.
          Цікавлюся новітніми методиками. Інноваційні освітні методики й технології активно впроваджуюна уроках, раджу іншим учителям. Постійно здійснюю міжпредметні зв’язки.        

Регулярно поповнюю кабінет української мови та літератури словниками, художньою літературою, методичними посібниками, таблицями, роздавальним матеріалом, цікавими статтями про письменників із періодичної преси. Умію продукувати оригінальні ідеї. Виховні заходи проводжу за власними сценаріями.
         На належному рівні перебуває позакласна робота. Сім років керую гуртками «Українське слово», «Ляльковий театр». За цей час написала більше 10 оригінальних віршованих сценаріїв, які планую видати окремою книжкою. Їх можна використовувати в позакласній роботі так як окремі елементи уроків.
         Постійно демонструю невичерпні багатства художнього слова. Стежу за чистотою власного мовлення. Кожен літературний твір розглядаю як художню неповторність, що сприяє розвитку зацікавленості вихованців, розкриттю їх внутрішнього світу та вихованню особистості. Усе це дає можливість переконати дітей, що українська мова неповторна, мелодійна, образна.
         Завдяки поєднанню всіх цих методів діти добре засвоюють навчальні програми й показують хорошу результативність. Мої учні займали призові місця в районному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської молоді 

ім. Т.Шевченка, читців поезії І.Франка, потрапляли в «десятку» кращих у районному етапі Міжнародного конкурсу зукраїнської мови ім. П.Яцика, олімпіади з української мови та літератури. 
          «Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель,» -- цю думку В.Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі. Але в наших силах змінити це. Учитель повинен навчити дитину вчитися – це його головне завдання.